Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна є одним із найстаріших художніх музеїв України.

Велику роль у створенні Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна відіграв Микола Антонович Гедройц. Високоосвічена і духовно щедра людина, князь М.А. Гедройц багато зробив для збереження образотворчого мистецтва, відшукування активних форм популяризації та підтримки українських митців, донесення до широкого загалу благородної суті скарбів світового мистецтва.

Найголовнішою справою для миколаївського Товариства витончених (красних) мистецтв імені В.В. Верещагіна стало заснування художнього музею – пам’ятника визначному художнику-баталісту Василю Васильовичу Верещагіну.

Саме за ініціативою М.А. Гедройца організаційний комітет звернувся до Президента Академії мистецтв з листом, де зазначалося: “Ім'я В.В. Верещагіна як колишнього вихованця морського училища, який окрім того, так трагічно загинув у морській стихії, оточене винятково зворушливою шаною серед моряків. І ми, миколаївці, прагнемо увічнити пам'ять уславленого художника-філософа…, який так блискуче прославляв своїм генієм нашу Вітчизну”.

Велику допомогу у справі створення музею та присвоєнні йому імені В.В. Верещагіна надав комітету художник І.Ю. Рєпін. Він схвалив і підтримав ініціативу М.А. Гедройца. В іншому листі вже до військового Морського міністерства І.Ю. Рєпін підкреслював: “Форма виявлення нашого шанування світлої пам’яті покійного В.В. Верещагіна – заснування художнього музею його імені у морському місті, у Миколаєві, цілком доцільна й у найкращій мірі увічнює образ художника-патріота як повчальний приклад майбутнім поколінням”.

В цей час Товариство витончених мистецтв ім. В.В. Верещагіна, очолюване кн. М.А. Гедройцем, вирішувало з місцевою владою, зокрема міським головою Миколою Павловичем Леонтовичем, питання про виділення приміщення для новоствореного художнього музею.

Після того, як Імператорська Академія мистецтв і Російський музей (С.-Петербург) висловили згоду на передачу до Миколаєва творів В.В. Верещагіна та інших полотен знаменитих художників, до міської Думи з подякою та новим проханням звернулися члени Ради Товариства витончених мистецтв, де зазначили про необхідність виділення окремого обладнаного приміщення.

Після такого звернення Дума разом із міським Головою М.П. Леонтовичем, вирішили для функціонування майбутнього художнього музею ім. В.В. Верещагіна надати приміщення Миколаївського Відділення Імператорського Технічного товариства.

Відгукнулися меценати, які погоджувалися передати до музею частини своїх колекцій. Вдова художника Л.В. Верещагіна засвідчила про передачу особистих речей художника, Імператорський Ломоносівський фарфоровий завод готувався відправити до Миколаєва порцелянові вироби. Все це не давало можливості в нормальних умовах демонструвати у передбаченому приміщенні музейні експонати. Крім того надалі планувалось в художньому музеї влаштовувати виставки-продажі художніх полотен та інших виробів мистецтв і майстерні художніх ремесел.

Таким чином, знову піднімається питання про нове приміщення. До справи залучають І.Ю. Рєпіна, авторитет та слава якого спрацювали. Письмові звертання великого митця до царя, морського міністра І.К. Григоровича та інших урядовців зрушили справу з місця.

22 вересня 1912 року Головний інспектор морської будівельної частини, виконуючи урядове рішення, передав в оренду на 12 років приміщення одної з найкращих споруд міста – гауптвахти для художнього музею. То було чи не найкраще приміщення як за величиною, так і за місцем розташування – на Соборній площі. Будинок був зведений у вигляді двоповерхового палацу на замовлення Г.О. Потьомкіна за проектом петербурзького архітектора І.Є. Старова у класичному стилі. В цьому приміщенні музей планувалося розмістити на верхньому поверсі, а художні майстерні, школу мистецтв та інші допоміжні приміщення повинні були розташовуватися на першому поверсі, тут же планувалось відкрити лавку, де б продавались декоративно-прикладні вироби, брошури про В.В. Верещагіна тощо.

Відкриття Миколаївського художнього музею відбулось 6 червня (за новим стилем) 1914 року – в 10-річчя трагічної смерті на броненосці “Петропавловськ” віце-адмірала С.Й. Макарова і художника-баталіста В.В. Верещагіна.

Основу музейної експозиції склали 148 різних (картин, етюдів та малюнків) творів В.В. Верещагіна, які були отримані від Російського музею імператора Олександра ІІІ-го. Серед них найвизначнішими були 20 картин, три з яких демонструвались у грудні 1914 року в Санкт-Петербурзі на посмертній виставці творів В.В. Верещагіна.

В той же час Петербурзька Академія мистецтв надсилає до Миколаєва 29 робіт відомих російських майстрів пензля та різця. До колекції музею увійшли твори І.К. Айвазовського “Пушкін на березі моря”, М.І. Авілова “Іван Грозний на прогулянці”, В.Є. Маковського “Букініст”, К.Я. Крижицького “Штиль”, роботи Д.К. Крайнєва, В.Д. Полєнова, Ф.О. Рубо. Пізніше надійшло ще 9 робіт.

Крім живопису, були передані й скульптури М.М. Антокольського “Іван Грозний”, В.О. Беклемішева “Свята Варвара”.

Крім Академії мистецтв Товариство ім. А.І. Куїнджі направило до музею три пейзажу майстра (”Гірський пейзаж”, “Марина”, “Зимовий ландшафт”).

Виконав обіцянку й Імператорський Ломоносівський фарфоровий завод, який разом із гранувальною фабрикою передали унікальні колекції прикладного мистецтва.

Приватні колекціонери та міські жителі дарували полотна визначних російських та зарубіжних митців. Ініціатор створення музею М.А. Гедройц подарував 11 малюнків В.В. Верещагіна.

Серед найпочесніших гостей на відкритті музею був син В.В. Верещагіна. Завдяки подарованим сім’єю особистим речам художника вдалося відтворити обстановку робочого кабінету митця.

Як і планувалось, при музеї стали успішно працювати школа та курси малювання, де в перші місяці діяльності навчалося 120 чоловік. Крім того, для дорослого населення були організовані заняття з килимового виробництва, які проводила досвідчена майстриня, спеціально запрошена із Курської губернії.

В жовтні 2005 року Центр соціальних програм компанії «Русал» запропонував виготовити календар «Відродження шедеврів» на наступний 2006 рік. Пропозиція з вдячністю була прийнята. Але завдяки виданню календаря і співпраці з Європрессом, музей отримав не тільки календар.

Мабуть ще років п'ятнадцять тому музей спробував створити свій логотип. Проте отримані проекти були не зовсім вдалі. На календарі окрім логотипу РУСАЛА повинен був бути музейний логотип. Поєднання ідей директора музею С.М. Рослякова та художників-дизайнерів Європрессу дали свої спільні плоди.

Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна 23 серпня 2006 року презентував музейний прапор, який розроблявся і створювався протягом майже півроку заслуженим діячем мистецтв України, членом спілки художників України в Миколаївській області Іваницькою Лідією Іванівною.

Прапор виконаний у складній комбінованій техніці ручної вишивки та аплікації.

З однієї сторони у центрі зображено логотип музею, який являє собою повторення форми палітри В.В. Верещагіна, що експонується в меморіальній залі музею, а в середині палітри зображення монограми митця – великої літери В і крапки, які він ставив на своїх полотнах.

Червоний колір прапора обрано відповідно до кольору особистого підпису В.В. Верещагіна. Державна символіка дотримана в кольоровій гамі обрамлення палітри та підписів: «Художній музей», 1914 (рік заснування музею) синіми літерами на золотій стрічці. В обрамленні логотипу – листя дуба, що символізує вічність і силу, та лавра – символ слави та перемоги. На іншій стороні – повна назва музею золотими літерами на червоному тлі. Полотнище обшите золотою бахромою та прикрашено золотими китицями. Прапор складається з полотнища на держаку та спеціально зробленої підставки.