Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
ЛЕВЧЕНКО П.О. (1859-1917) "ПОЛТАВЩИНА"
"100 шедевров" - виртуальная галерея

Неперевершений майстер живописних ліричних творів Петро Олексійович Левченко в історії українського мистецтва кінця XIX – поч. XX ст. посідає особливе місце.

Народившись у сім’ї харківського купця другої гільдії, Левченко не бажав успадковувати та продовжити комерційну діяльність батька. Його захоплювало образотворче мистецтво. Мистецтво, заради якого він зрікся особистого благополуччя. Мистецтво, яке не принесло йому за життя ані визнання, ані багатства. Художник помер у нестатках, не замічений сучасниками, покинутий навіть ріднею...
Але його посмертна виставка 1918 року була для харків’ян несподіванкою. Навіть ті, хто близько знав Левченка, були здивовані багатством його творчої спадщини, а ще більше – самобутністю й свіжістю його камерних полотен. Його пейзажі вирізняються особливим лірико-поетичним звучанням. Його інтер’єри приваблюють живописністю й невимушеністю виконання, а натюрморти вражають створеною живою матеріальністю.
Велику роль у становленні особистості Левченка як художника відіграв учень К. Брюллова, вихованець Петербурзької Академії мистецтв – Д.І. Безперчий, під час викладання у харківській гімназії.
У 1878 р. здійснилася заповітна мрія Левченка: він склав вступні іспити і став вільним слухачем Академії мистецтв. Професори Академії П. Чистяков, М. Клодт та В. Орловський високо цінували його малюнки та композиції. За період навчання Левченко отримав декілька нагород. Але закінчити Академію йому так і не судилося.
У постійній експозиції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна експонується робота П.О. Левченка «Полтавщина». Її було придбано з колекції Т.П. Юри (м. Київ) у 1966 р. У камерному витворі художнику вдалося створити живописний образ Полтавщини: на пагорбах вохристо-лілового кольору у зеленій гущавині ховаються селянські хати, височать стрункі будівлі церков. Яскравою вузькою стрічкою звивається річка, у якій віддзеркалюється блякло-блакитне небо.
Левченко знаходить поезію й красу в простому мотиві природи, правдиво передає кольорову гаму. Для пейзажу характерна поліфонія зеленого кольору на тлі мінімальних акордів блакитного та вохристо-лілового кольорів. Вдалими тональними переходами художник підсилює враження просторовості, передає м’якість розсіяного освітлення.
Невибагливий мотив краєвиду глибоко зворушує якимось особливим почуттям чистоти і піднесеності природи.